Яап де Хооп Схеффер:

Євроатлантична інтеграція не полягає в тому, що на території України будуть військові бази, що українці будуть брати участь в місіях під проводом НАТО. Все це міфи.

Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер:

Пане Президенте, перш за все, хочу подякувати вам за теплу гостинність, яку ми бачимо в Україні. Коли я говорю «ми» - я маю на увазі не лише себе і членів делегації, але й послів усіх 26 країн-членів Альянсу. Причиною цього візиту є те, що під час саміту в Бухаресті були прийняті досить важливі рішення. Була зроблена заява, що Україна може стати членом Альянсу - і саме задля цього було започатковано період інтенсивної взаємодії. Саме на розвиток цього процесу прибули до Києва я та посли 26 країн-членів Альянсу.

Одним з питань, яке ми розглядаємо в контексті інтенсивної взаємодії, якраз і є те, що пов’язане із заявкою України щодо приєднання до ПДЧ.

Хвилину тому пан Президент Ющенко сказав досить важливу річ: це те, що стосувалося власне процесу прийняття рішення. Абсолютно зрозуміло, що будь-який курс, що стосується інтеграції України в ЄС чи євроатлантичні структури, рішення, що формує цей курс - це є виключно незалежне і суверенне рішення самої України. Ніхто інший не може прийняти це рішення за українців - лише українці самі. Те саме можна сказати і про процес зближення України з НАТО. НАТО складається з 26 країн, і лише представники країн Альянсу можуть приймати рішення щодо наближення України до НАТО, в тому числі до таких питань, як План підготовки до членства. І в цьому процесі дуже важливо розуміти, в чому полягає євроатлантична інтеграція, і в чому вона не полягає. Євроатлантична інтеграція не полягає в тому, що на території України будуть розміщуватися військові бази, військово-морські бази, вона не полягає в тому, що українські військові будуть брати участь в місіях під проводом НАТО. Все це міфи. І сьогодні у вашій присутності, панове журналісти, я хотів би розвіяти ці міфи. Сьогодні Україна є єдиною країною-партнером, що бере участь у всіх без винятку операціях під проводом НАТО, вона також братиме участь у роботі сил реагування НАТО. Але рішення щодо участі у цих операціях - це виключно незалежні і суверенні рішення самої України. Ніхто за Україну приймати таких рішень не має права і не має права примушувати Україну брати участь у цих операціях.

У цьому контексті надзвичайно важливо, щоб Україна продовжувала рухатися вперед шляхом необхідних реформ - у галузі оборони, загального сектору безпеки. І в контексті нещодавнього візиту в Україну сера Пола Маккартні - реформ всього того, що складає «довгу звивисту дорогу» вашої країни до НАТО. І ви можете вирахувати, скільки мені років, оскільки я зараховую себе до покоління «Бітлз». Але якщо серйозно - всі ці реформи є надзвичайно необхідними, і НАТО буде робити все можливе, щоб надавати Україні підтримку і допомогу в процесі реформування.

Отже, пані і панове, пане Президенте, зараз ми знаходимося на досить важливому часовому етапі. Ми маємо інтенсифікований діалог, між нами існує досить інтенсифікована взаємодія на політичному рівні. І я не хотів би робити жодних прогнозів щодо подальших рішень, але можу лише запевнити вас, що вони будуть прийматися на основі того механізму прийняття рішень, який існує в НАТО і ніде інде. А зовнішня політика України має і буде визначатися тільки Україною і більше ніким.

Дуже дякую.

Тетяна Пруднікова, ІСТV: Після Бухарестського саміту що Україні потрібно зробити для отримання ПДЧ? Невеличке уточнення до пана Схеффера: напередодні віце-прем’єр Росії пан Іванов заявив, що НАТО змусить Україну запровадити візи для росіян. Чи справді це так? І невеличке уточнення до пана Президента: чи референдум буде проводитися тільки по вступу до НАТО чи по приєднанню до ПДЧ також?

Яап де Хооп Схеффер:

Я хотів би почати відповідь на запитання, сказавши, що відносини між Україною та НАТО, які зараз розвиваються і посилюються, не спрямовані проти будь-кого. НАТО цінує свої партнерські і дружні відносини з Росією, і ніщо з того, що робило НАТО чи робить на сьогоднішній день, не може розглядатися як таке, що спрямоване проти Росії.

Я не є фахівцем з питань візових режимів, але я не бачу прямого зв’язку і відношення зовнішньої політики України та питань євроатлантичної інтеграції до питань візових режимів. Але знову-таки повторю: я не є фахівцем з візових питань. Можливо, це питання треба адресувати ЄС. Я досить легко дістав свою візу для України.

Але повертаючись до питання, що ще треба зробити Україні, щоб приєднатися до ПДЧ - я власне про це торкнувся у своїй вступній частині. Всі рішення НАТО приймаються на основі практичних результатів роботи тієї чи іншої країни. Вони не базуються на кількості чи факті проведення якихось заходів чи подій - вони всі базуються виключно на практичних результатах і ефективності роботи. Те ж саме буде стосуватися і рішення Північноатлантичного Альянсу щодо приєднання України до ПДЧ. До того ж ми будемо підтримувати тісні і постійні контакти і з Президентом Ющенком, і з міністрами і представниками влади в Україні, консультуючись з тих питань, які необхідно обговорити та проконсультуватися за цей період, що залишився до грудневого засідання, оскільки в цьому і полягає суть того, що називається «інтенсивною взаємодією».

Віктор Ющенко:

Сьогодні наші відносини організуються і здійснюються через План дій Україна - НАТО. План, як зазначають обидві сторони, реалізується успішно. Наша мета - з режиму інтенсифікованого діалогу нам треба перейти до режиму інтенсифікованої співпраці. Ключовим моментом, очевидно, є ПДЧ. Тому ми говоримо про те, що Україна виконує свою частину зобов’язань. Ми віддані цінностям, які сповідують країни-члени НАТО і, можливо, це дає можливість Україні як єдиному партнеру НАТО приймати участь в усіх миротворчих акціях, які веде сьогодні Північноатлантичний Альянс.

Що стосується грудневого рішення, на мій погляд, є два чутливих моменти. Перший. Нам треба пам’ятати, що це діалог між Україною та Альянсом, і третя сторона - не член НАТО, на мій погляд, не повинна мати права на ветування. Друге. Нам треба чітко відділити дискусію відносно приєднання до ПДЧ від теми власне членства в НАТО. 2,5 роки тому ми сказали, що рішення щодо вступу України до НАТО нація буде приймати через референдум. Приєднання до ПДЧ - це не членство в НАТО. Це можливість перейти до інтенсифікованої співпраці. А ключове слово залишається за народом. І тому в тій роботі, яку ми робимо зараз, на мій погляд, є надзвичайно чутливим такий момент: нам треба з одного боку активізувати двосторонній діалог з країнами-членами НАТО, зокрема з Німеччиною, Францією, Великою Британією, іншими країнами старої Європи. Нам треба інтенсифікувати діалог з країнами Східної Європи, де сформована позиція достатньо чітко, але у найближчі місяці нам треба попрацювати, щоб ця позиція поширилася.

І останнє - це діалог всередині країни. На мій погляд, дуже важливо українській владі подавати консенсусні сигнали суспільству - чи ми говоримо про уряд, чи про Президента, чи про парламент. А в українському суспільстві треба фіналізувати дискусію відносно того, яка концепція безпекової політики має бути взята нами на озброєння. Нагадую: національний закон говорить, що тільки модель європейської глобальної колективної безпеки дає відповідь на виклики національного характеру. Я маю намір за допомогою журналістів, політиків, донести до 47 мільйонів, що питання вибору безпекової політики України, приєднання України до моделі колективної системи безпеки - це питання, яке стосується кожного українця, стосується вашої безпосередньо родини і ваших дітей. Ми повинні позбутися міфів та легенд, які протягом останніх майже 60 років нам нав’язувалися газетою «Правда». І тому я бачу унікальною в цьому плані роботу всіх членів Північноатлантичної ради і тих послів, які приїхали з паном Генеральним секретарем. І пан Схеффер буде два дні в Україні - це будуть два дні надзвичайно інтенсивної програми, на мій погляд, сформульованої дуже професійно - тому що основний момент програми пана Схеффера є спілкування з журналістами. А через вас, власне кажучи, з усією нацією. Це найкраща відповідь проти брехні, проти міфів, легенд, які так закріплені в частині суспільства, можливо як стереотипи. Я дякую місії Альянсу за таку роботу, яку вона проводить в Україні, і вам особисто, пане Генеральний секретар.

(Стенограма, прес-служба Президента України)

 Друкувати |   Обговорити |   Відіслати статтю другові